Віктор Петров: мапуваннятворчостиписьменника

Hic sunt leones – тут живуть леви. Цими словами на римських та середньовічних мапах позначували простір, досі не відкритий, території недосліджені і небезпечні, землі незвідані і невідомі. Для кожного «картографа», який живе спокусою охопити і зраціоналізувати увесь простір і створити його репрезентацію, оця латинська фраза становить невід’ємну частину праці, межу, без якої мапування не може існувати. Там, куди не сягає олівець «картографа», де закінчуються лінії карти, виринає біла пляма. Її швидко заселяють леви, дракони, морські чудовиська – метафори незвіданого і невідомого, що манить і живить уяву. З цим мітичним бестіарієм матиме справу кожний, хто увійде у складний світ життя і творчости Віктора Петрова (1894–1969), інтелектуала, якого доробок віддзеркалює основні модернізаційні течії ХХ століття. Література завдячує йому мовою для осмислення «знедійснення дійсности», процесу, в якому форми життя радикально змінюють свій стан, відслонюючи дискурсивну сутність плинної сучасности. У світі автора Без ґрунту усе застигле, що становило незмінну основу мислення про людину та її світ, розтає, мов сніжинка на теплій руці Доктора Серафікуса. Метафора мапи, як і сам процес мапування, що надихали авторів монографії під час досліджень спадщини Петрова, розкривають її проблемні місця. Фігура лева не зникає внаслідок копіткого процесу розширення меж карти, лев лишень перевтілюється: описане завжди можна описати ще детальніше, достовірніше. Складний світ життя і творчости Віктора Петрова надалі заселяють леви, цей світ чекає свого картографа.

К. Ґлінянович, П. Крупа, Й. Маєвська, Віктор Петров: мапування творчости письменника